У Луцьку показали прилісненську ікону з багатою родинною історією
-
-
>
-
>
-
>
2573
У Музеї волинської ікони в лютому представили образ, який ще у 2001 році передав у фонди настоятель Троїцького храму у селі Прилісне отець Юрій Волков.
У серпні цього року Музей волинської ікони відзначає 25-річчя з часу свого відкриття. Одним з проектів, який розпочали з нагоди ювілею, є представлення «Ікони місяця», – пише газета «День».
Кожного місяця виставлятимуть одну з цікавих ікон, бо через брак площі музей не може показати усі скарби свого фондосховища в експозиції.
Ікону з зображенням апостола Якова, мучениць Наталії і Тетяни реставрували у 2013-му.
Образ написаний у XIX столітті, він, як каже завідувачка музею Тетяна Єлісєєва, не є зразком традиційного волинського іконопису, і взагалі невідома історія його появи у прилісненському храмі. Відшукав його священик на старій дзвіниці. Відомо, що церква у Прилісному, споруджена у 1891-1897 роках винятково коштом місцевих жителів. Одним із жертводавців був у майбутньому визнаний святим Іоан Кронштадський, який офірував на храм 100 рублів (коли корову в ті часи можна було придбати за 5 рублів), але ікона вибраних тезоіменних святих найшвидше написана на замовлення родини, члени якої були парафіянами храму.
Святий Яків, апостол, брат Господній, один з 70-ти апостолів Христа, був сином Іосифа Обручника від першої дружини. За переказами, після воскресіння Христос явився Якову та поставив його першим єпископом Єрусалиму. Він є автором «Послання Якова» (Новий Заповіт) та апокрифу «Протоєвангеліє Якова», тому у руці його зображена книга. Був ув’язнений Іродом Агрипою і страчений у 62 році, з того часу шанується християнами як перший апостол-мученик. Свята Наталія жила у Нікомідії в ІV ст., коли тисячі християн піддавалися тортурам та страті. Вона підтримувала духовно та морально членів християнської громади та свого чоловіка Адріана-мученика. Після його страти померла на могилі чоловіка, тому у її руці зображений хрест, як символ жертовності. Християни шанують Наталію, як покровительку сім’ї та шлюбу. Свята Тетяна жила на початку ІІІ ст. у Римі. Після прийняття хрещення стала дияконисою, доглядала хворих та немічних, готувала жінок до прийняття хрещення. У 222 році була ув’язнена, піддавалася тортурам, після чого – страчена. Ікону відзначає висока майстерність її автора, вона ніколи ще не була виставлена в експозиції музею, каже Тетяна Єлісєєва.
