«Понаднормові» справи – як маневицькі судді справляються з роботою

У волинських судах працює лише 74% суддів від передбаченої штатними розписами кількості служителів Феміди.

Ще 10% працюючих суддів не розглядають справи і не здійснюють правосуддя, бо у них з різних причин закінчився термін суддівських повноважень. Таким чином, на кінець березня цього року в середньому на одного волинського суддю припадало по 45 справ, які перебувають на розгляді. Така ситуація й надалі погіршуватиметься, кажуть експерти.

У 20 судах Волинської області (17 місцевих судів, а також Волинський окружний адміністративний суд, Господарський суд та Апеляційний суд області, – авт.) за штатними розписами мало би працювати 159 служителів Феміди, – пише Юрій ГОРБАЧ на сайті Громадське.Волинь.

Натомість, станом на початок березня у волинських судах працює лише 118 суддів, що становить 74% від необхідної кількості передбаченої штатними розписами.

Майже 13% із цих 118 працюючих суддів (16 служителів Феміди) не здійснюють правосуддя і не розглядають справи, бо у них з різних причин призупинені суддівські повноваження. Зазвичай це сталося через те, що закінчився п’ятирічний термін призначення на посаду судді і тепер уповноважені органи мали б повторно розглянути питання відповідності цих осіб своїм посадам та призначити їх повторно або ж звільнити.

Штатна кількість суддів у Маневицького районному суді становить 3 особи, працюючих суддів – наразі 3, працюючих суддів, повноваження яких припинено, – 1, працюючих суддів, які здійснюють повноваження, – 2, вакантних посад суддів – 0.

За даними «OpenDataBot», станом на кінець березня на розгляді у 20 волинських судах перебувало 4616 справ. Таким чином в середньому на кожного із 102 працюючих волинських суддів із повноваженнями припадає по 45 справ. На розгляді Маневицького районного суду знаходиться 132 справи, а це по 66 справ на суддю. 

Таке навантаження прямо відображається на швидкості роботи судів і тривалості розгляду судових справ. За даними «OpenDataBot» найдовше очікувати на перше судове засідання доводиться саме у Нововолинському міському суді (40 днів) та Іваничівському райсуді (36 днів). 29 днів доведеться почекати в Любомльському райсуді, а 28 днів – у Любешівському райсуді.

Серед «найшвидших» тим часом Турійський, Камінь-Каширський райсуди (по 7 днів очікування), Шацький райсуд (8 днів) та Волинський окружний адмінсуд (9 днів очікування). Два тижні доведеться почекати на перше засідання в Господарському суді області.

Член Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України Михайло Жернаков каже, що середнє навантаження у 45 справ на суддю не є катастрофічним, однак погоджується, що є проблема з укомплектованістю судів.

«45 справ це насправді не є катастрофічне навантаження. Я працював на посаді судді адміністративного суду три роки, і в мене приблизно було десь можливо трохи менше, але багато місяців і більше, ніж 45 справ. Так, це трохи треба попрацювати, але це не є якимось супер навантаженням, яке є неможливим. Проблема тут трохи перебільшена. Є проблема, що в деяких судах немає суддів, особливо там де було по троє суддів», – вважає Жернаков.

Щодо того, що у шести волинських судах здійснює правосуддя по одному судді, чоловік каже, що це впливає на безсторонність суду і дотримання принципу авторозподілу справ.

«Тому що, якщо ти підеш в цей суд, то очевидно, що це буде саме той суддя і ніхто інший», – каже Жернаков.

Член ГРД вважає, що така ситуація виникла через недосконале законодавство і роботу Вищої кваліфкомісії суддів, яка не може впоратися із усіма покладеними на неї обов’язками.

«Вона є одна і не може одночасно займатися і конкурсом до Верховного Суду, і кваліфікаційним оцінюванням, і переведенням, і добором суддів на посади в судах першої інстанції. Це 16 людей, які не можуть займатися одночасно всім. Так зроблено відповідно до законів про судову реформу, які внесені Петром Порошенком, а прийняті Верховною Радою і за них найбільше голосів давала саме його фракція. Тому треба питати в Адміністрації Президента, зокрема першого заступника голови АП пана Олексія Філатова, який відповідав за розробку цих законопроектів. Чому саме так і не інакше та чому не створити 10 комісій, які б займалися добором, оцінюванням, ще чимось», – відзначає Михайло Жернаков.

Питання перепризначення або звільнення суддів, які працюють, але вже втратили повноваження через закінчення терміну, також лежить на ВККС та Вищій раді правосуддя.

«Вища кваліфкомісія суддів і Вища рада правосуддя мають прийняти рішення про призначення їх на посаду безстроково. Це гальмується, бо «пропускна здатність» цих органів не є безмежною і в одному органі 16 членів, в іншому – 21 і всіма декількома тисячами суддів мають займатися вони. Пропонується вже декілька разів з громадянського суспільства, щоб були створені декілька комісій, які б одночасно цим займалися, це можна було б зробити, якби було на те бажання. Бажання є в політичної влади контролювати суди і тому все здійснюється через ті комісії, які вже є підконтрольними, зокрема ВККС і Вища рада правосуддя, дуже багато членів з яких є залежними від політичної влади, і власне через яких здійснюється управління всім хто куди йде, хто займає посаду у Верховному суді, хто не займає», – каже Жернаков.