Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Осінь, поезія та вино: як у Луцьку пройшов міжнародний поетичний фестиваль «Meridian Lutsk»
10:00 09.10.2017

У старовинному місті Любарта пройшли три поетично насичених дні, які відбувалися в рамках Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Lutsk».

Гості фестивалю мали змогу познайомитися із представниками з Естонії та Литви, нашими сусідами – поляками та білорусами й, звісно, з поетами й письменниками різних міст України.

Першого дня в рамках фестивалю обговорювали роман польського письменника Марека Гласки «Красиві двадцятилітні». Розмову вели перекладач роману Олександр Бойченко та директор польського інституту книги Ґжеґож Ґауден.

Велику роль в нашому житті відіграє те, як ми ставимося до проблем, що трапляються на нашому шляху. Автор цього роману вміло описує трагічне в комічному стилі. Тому текст легко сприймається читами.

«В мене таке відчуття, що повертаються трохи такі ситуації, які описував Гласко. Він зіштовхувався з комуністичною системою, де держава й правляча партія вважали, що вони мають диктувати письменникам й загалом митцям, що ті мають робити. Гласко ж був у абсолютній опозиції до того. А в останні місяці з’являються такі промови міністрів, в яких просто відбувається повернення до тих часів. Скажімо, якщо Міністр культури на кінофестивалі говорить, що кіноматографісти мають займатися важливими справа – то це означає, що це ВІН знає, що є важливе, а не митці…», – розповів директор польського інституту книги Ґжеґож Ґауден.

Любителі поезії дуже чекали на приїзд до міста та презентацію нової збірки «Папіроси» Юрія Іздрика. Проте через деякі причини він не зміг приїхати, тому замість нього розповісти про свою творчість запросили Олександра Бойченка.

Місцевий аматорський театр-студія «Гармидер» презентував свою нову виставу «Монодії в червоному». На імпровізованій сцені напівкругом лежало випалене вугілля, актори показали долю семи поетів з різних країн, розказали про їхнє дитинсво, життя під час війни, страждання, страх, біль та втечу. Цю виставу актори готували тиждень, перебуваючи у Карпатах. Вони самі писали собі текст та вибирали що саме розповісти про поета, якого грали. На сцені відбувалася справжня феєрія емоцій з танцями, бігом, хлопками руками та ногами.







Ввечері на любителів поезії чекала поетично-винна екскурсія древнім Лу, яку проводив привид Станіслав Хрустель. Він не лише показував визначні пам’ятки міста, а й розповідав легенди, які пов’язані з тими місцями. Екскурсія почалась від Братського мосту, далі учасники пішли до музею Хрестовоздвиженського братства, потім на вулицю Караїмську, до будинку скульптора Миколи Голованя і знову завершили на початковій локації. Під час екскурсії привид ставив учасникам питання, а за правильну відповідь ті отримували намистину та стакан чевоного вина. Таку ж нагороду присутні отримували за читання поезії з антології української інтимної лірики, яку приніс Хрустель.












У Палаці Культури Луцька також говорили про національні культури і зв'язок поколінь через бачення запрошених письменників. На дискусії «Перетин культур: старі зв’язки для нових поколінь» виступали Олександр Бойченко із Чернівців, Геркус Кюнчус з Литви (Каунас і Вільнюс ), Наста Кудаса з Гомельської області (Білорусь), Іра Цілик з Києва, Олександр Котис із Луцька та Маріанна Кіяновська зі Львова.

«Вільнюс для литовця – це як Єрусалим для євреїв, Святе місце», – відзначив Кюнчус.

Про свою Ахілесову п’яту розповіла Ірина Цілик.

« У мене складні стосунки з Києвом. Насправді, Київ люблю якоюсь такою сліпою любов’ю. Це переважно якась моя особиста історія стосунків з ним. Я вписана в нього всіма кишками. Народила в Радянському Союзі і моє дитинство було щасливим радянським дитинством. Жила у віддаленому хуліганському районі. І це був мій макросвіт, але потім виявилося, що поруч існують якісь паралельні виміри. Все почалося з того, коли бабуся почала брати мене до Союзу українок», – поділилася Іра.

Білоруска Наста Кудаса розповіла про багатокультурність міста та про те, як цей народ має продиратись до її усвідомлення (багатокультурності,- від ред.).

«Ми йдемо, ми на шляху», – каже Наста.

Письменниця Маріана Кіяновська сама родом із Жовкви. Воно знаходиться біля міст, які зараз є польськими, і які досягли великого розвитку, а Жовкву за її словами «просто проср*ли».

«Ми живемо у суспільстві, яке в ХХ столітті пережило Голодомор, Волинську трагедію, переселення, Радянські репресії і т.д. Тому актуальним питанням є не стільки використання старих зв’язків для нових поколінь, скільки їх пошук», – розповів луцький краєзнавець Олександр Котис.

Останнього дня на фестиваль приїхав й український митець Юрій Андрухович.

Письменник поділився, що перестав писати вірші ще у 1990 році. Думав, що то назавжди. Але минуло дев’ять років і він знову до цього повернувся.

На сцені він декламував як власні вірші, так і вірші американських авторів, які переклав самостійно.

«Мені надзвичайно важливо читати тексти інших людей, які не я написав. Читати їх вголос – моя найулюбленіша розвага», – розповів Юрій.


Коментарі
23 жовтня
Сьогодні
Вчора
21.10.2017
20.10.2017
Loading...
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин