Вірш Павла Мельника з Маневиччини: «Летять птахами вдаль мої літа»
Поет Павло Мельник зі Старого Чорторийська, що у Маневицькому районі, написав вірш в якому описав життя любов та час.
Вірші Павла завжди активно коментують його читачі.
«Роки, як птахи, у вирій відлітають. Різниця в тім-назад не повернуть. Дякую. Дуже зворушливо!» – прокоментувала Надія Мельник.
Летять птахами вдаль мої літа,
З крил сивину обтрушують на коси,
Життєва стежка пролягла в жита,
Прожитих днів все більшають покоси.
Сховалась юність в шовкову траву,
Життя пливе, хоч вже втомились весла.
В тяжкі моменти посміхаюсь і живу,
Бо на душі ще квітнуть перевесла.
Я відчуваю ніжний запах паляниць,
Теплом батьків наповнену хатину,
Холодну воду з рідних п’ю криниць,
Пишаюся за всю свою родину.
Хоч швидкоплинно вже проходить час,
На жаль, його не можна зупинити.
У світі найдорожчим із прикрас
Це є життя, яке треба любити.
Летять птахами вдаль мої літа,
З крил сивину обтрушують на коси,
Життєва стежка пролягла в жита,
На щоки сльози капають мов роси.
Читайте також: Вірш Павла Мельника з Маневиччини: «Пахне весною».
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром