Операція «Північ»: 70-річчя релігійних репресій на Волині

На світанку 8 квітня 1951 року тисячі мирних мешканців Західної України розбудив раптовий прихід до їхніх домів солдатів з рішенням радянської влади про негайне виселення навічно членів організації Свідків Єгови.

У сотні товарних потягів повантажили та відправили в сибірському напрямку 6140 чоловіків, жінок та дітей, які не вчинили жодного злочину, а постраждали лише за свою віру.

Про це редакції Район.Маневичі повідомив речник Свідків Єгови у Волинській області, Орест Проданюк.

Сучасним громадянам України, які вільно користуються свободою віросповідання, важко навіть уявити, що релігійна приналежність могла стати причиною такого жорстокого ставлення. Що ж спонукало радянську владу прийняти рішення про репресії?

«Свідки Єгови не отримали визнання від радянської влади і від 1939 року проводили свою діяльність підпільно. Проведення богослужінь і читання Біблії та релігійної літератури кваліфікувалося владою як антирадянська діяльність. У цілком таємній записці Сталіну міністр державної безпеки СРСР Віктор Абакумов зазначив, що Свідки Єгови активно діють і до них долучаються нові віряни. Тому “з метою припинення подальшої антирадянської діяльності” він запропонував виселити Свідків Єгови з України, Білорусі, Молдови, Латвії, Литви та Естонії до Томської та Іркутської областей», пояснює Костянтин Бережко, кандидат історичних наук, який 16 років досліджує радянські репресії.

Солдати в домі. Зображення ілюстративне

З Волинської області було депортовано 402 особи. Серед них — Григорій Ханзелко, якого разом з матір’ю та тіткою виселили з тодішнього Локачинського району. Пан Григорій пригадує події ночі, коли до них прийшли солдати й повідомили про виселення:

«Нам дали дві години на збори… О 7 годині ранку під'їхала машина. По дорозі ми бачили, що біля інших Свідків теж стояли машини. На вокзалі була черга машин до “товарняків”, у які завантажували людей з різних сіл. Прибігали родичі, щоб попрощатись і хоч булку хліба передати на дорогу, але їх не допускав конвой зі собакою. Перед відправленням солдати засунули двері у вагоні. Люди на пероні почали плакати, махати руками, гукати: “Прощавайте!”. Почувся довгий гудок паровоза, і поїзд рушив в дорогу».

Документ-рапорт про виселення

Погрузка на вокзалі. Зображення ілюстративне

1

Дорога у вагоні. Зображення ілюстративне

За одну ніч життя тисяч людей кардинально змінилося і вони втратили все, що мали. Та це зовсім не зламало Свідків Єгови.

«Ми сходилися в одну хату і читали, співали там… Ми побачили, що потрібні в Сибіру: багато людей хотіло дізнатися більше про Бога. Спочатку  було важко, але усвідомлення того, що я страждаю за Боже ім’я разом з іншими Свідками, додавало радості», — ділиться 90-річна Олена Карпюк, яку разом з сім’єю виселили із села Гряди Іваничівського району.

Прибуття до Сибіру. Зображення ілюстративне

Ні важка праця, ні суворі умови життя не зламали Свідків Єгови. Аж у 1965 році, через 14 років, відповідно до Указу Виконавчого Комітету СРСР, «вічне» заслання для Свідків Єгови закінчилося, і їм було дозволено покинути місце виселення.

«Тож чи операція «Північ» була успішною? Аж ніяк! Виселення до Сибіру не зупинило діяльності Свідків Єгови. Їхня зразкова поведінка і любов до ближніх посприяла тому, що місцеві жителі почали цікавитись знаннями з Біблії. Повернувшись з місць виселення, Свідки Єгови продовжили активно ділитись знаннями з Божого Слова. Зараз в Україні налічується майже 130 тисяч Свідків Єгови, серед яких коло 3 тисяч у Волинській області». Справді, перед лицем жорстоких репресій може вистояти тільки міцна, щира віра і глибоке переконання!» – говорить Орест Проданюк, речник Свідків Єгови у Волинській області.

Авторка: Вікторія Науменко