Маневичанин обурився в честь кого названа друга школа

У селищі Маневичі одна зі шкіл, НВК «МАНЕВИЦЬКА ЗОШ I-III СТУПЕНІВ №2-ГІМНАЗІЯ», носить ім'я радянського партизана, підполковника ГРУ Генерального штабу Червоної армії – Антона Бринського, який у період 1943 організовував каральні акції стосовно українських селян. У приміщені школи знаходиться музей присвячений Бринському та його загону, а на подвірї встановлено бюст.

Про це на своїй сторінці у Facebook пише Антон Романюк.

У квітні, 1985 року постановою Ради Міністрів України № 150, школі присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу А.П.Бринського. 
До сьогодні більшість маневичан не знають, хто такий Бринський та чому саме його ім'ям названо школу. Тому для того, аби дізнатися чому саме так, слід звернутися до його біографії, документів та спогадів як цивільного населення, так й інших «партизанів».

Народився Бринський, 10 червня 1906 року в селі Андріївка (нині Хмельницька область). У 1921 поселився в Кам'янці-Подільському. Навчався в учительській семінарії, 1922 року в трудовій школі № 2, у 1923-1924 роках у лісовій профшколі, у 1925-1926 роках – у радянській партійній школі. У Кам'янці-Подільському вступив у комсомол, згодом у партію. Секретар райкому комсомолу, голова райвиконкому в Старій Ушиці. З 1928 року в Червоній армії. У 1939 був учасником походу радянських військ у Західну Білорусь.

На початку 1943 бригада Бринського влаштувала низку провокацій, внаслідок яких почалися репресії німецького командування проти українських селян. 13 жовтня 1943 року його загін спалив село Стара Рафалівка (нині Володимирецького району Рівненської області України), вбивши близько 60 людей, серед них і дітей. Доказом цього злочину є спогади однієї з мешканок села, яка своїми очима спостерігала усі звірвства, які чинили червоні партизани із цивільним населенням, а також донесення політичного референта Військової округи УПА «Заграва» за жовтень 1943 року. : «Більшовики… напали на Стару Рафалівку, яку спалили. Вбили 60 людей, із них восьмеро із районного активу… Грозили смертною карою за підтримку УПА». 
За два з половиною роки після цієї операції, 4 лютого 1944 року Бринському було присвоєно звання героя радянського союзу.

Бринського та його загін, звинувачують і в ряді інших злочинів, зокрема, й червоні партизани з інших загонів, хоча радянська історіографія і пропаганда уникали описів негідних вчинків і злочинів радянських партизан, а документи партизанських з’єднань залишалися засекреченими у радянських архівах, все ж таки ми можемо дещо дізнатися. У документах можна прочитати, як командир партизанського відділу «знову проявив факт мародерства, тобто стягнув у селянина сукно та проміняв його на самогон». Або як старшина відділу пропаганди забрав у місцевого мешканця коня та вимагав взамін два літри самогону. Чи як заступник командира партизанської частини «неодноразово пиячив та у п’яному вигляді погрожував зброєю населенню».

Така поведінка радянських партизан не була таємницею для керівництва. Наприклад, в одній з радіограм керівник УШПР Тимофій Строкач писав командуванню Волинського з’єднання імені Леніна: «Ваша розвідка 50 осіб [на] початку грудня за р. Горинь знищила 48 мирних мешканців через те, що був здійснений один постріл. Ваша розвідка 26 листопада угнала 150 голів рогатої худоби у мирного населення села Рокитне. Люди у загонах псуються та займаються мародерством».

Чому українські діти ходять до шкіл, які носять ім'я вбивць свого народу? Чому ці люди мають статуси почесних громадян українських міст? Чому їм присвячені цілі експозиції та зали в районних та обласних музеях? Чи всі забули, що саме на Волині у 1943 створилася легендарна Українська Повстанська Армія, забули за звитяги Січових Стрільців. У нас є свої герої та своя історія.

Тому, звертаючись, насамперед, до здорового глузду, історичних фактів, документів, спогадів, слід вже нарешті зробити висновок, що імені вбивці, мародера тощо не повинно бути у назві школи, його погруддя не може стояти на подвірї цієї ж школи, цим іменем може бути названий хіба що музей злочинів радянського тоталітарного режиму стосовно українського населення на Волині.

Посилання на використані джерела :

1. https://www.unian.ua/…/391425-partizani-velikoji-vitchiznya…

2. http://oun-upa.national.org.ua/lib/gogun/pub04.html

3. http://www.ww2.memory.gov.ua/mif-28-chervoni-partyzany-nar…/

Використана література :

1. Гогун Александр. Народные мстители — народу. — В кн.: Секретные материалы 20 века. Специальный выпуск № 2 / 2005. — 128 с. С. 83-90.

2. Карпенко О.В. Бринський Антон Петрович // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Редкол

Антон РОМАНЮК.