На Маневиччині живе найстарший майстер лісу

Один із найстарших лісівників України – 76-річний майстер лісу Чорторийського лісництва ДП «Поліське ЛГ» Дмитро Захарчук оселився в лісі на Маневиччині.

Про це йдеться у матеріалі Олени Бичкової у газеті «Волинь-нова».

 Оселився чоловік тут одразу після армійської служби. Біля старенької батьківської хати побудував нову і привів у неї дружину, де й народилися двоє синів та три доньки.

Працював Дмитро Захарчук дорожником, обслуговуючи бетонку Київ-Варшава, а у 1977 році, рівно 40 років тому, пов’язав свою долю із лісогосподарською галуззю, закінчивши училище лісового господарства.

Овдовівши, років сім тому одружився вдруге на вдові із Старого Чорторийська.

«Якщо хтось зріже дерево біля стежки – відразу побачу, бо ж проміння сонця не так падатиме на землю. А взагалі, нині легше працювати: заготовляють ліс бригади, навантаження механізоване. Болить душа, що  з’явилась ця напасть – верхівковий короїд. Дивишся: на виділі п’ять всохлих сосен, а через два-три тижні їх вже десять», – констатує майстер лісу.

Бурштинова лихоманка оминула дільницю лісника. 

«Декілька ям викопали, переконалися, що сонячного каменю немає, та й заспокоїлися.  А от на сусідній дільниці лісу – біля Лісового, - то й доводиться допомагати чергувати. Я пригадую, як колись у тій місцевості копали меліоративні канави, то серед піску обабіч канав на викопаний  бурштин тоді ніхто й уваги не звертав. Один із трактористів якось накидав в мішок шматків скам’янілої смоли, то казав, що замість лучини використовував, – добре горіла», – розповідає лісник.

Розповів майстер лісу і про те, що в двох кварталах дільниці – природні заповідники місцевого значення. «Які там столітні сосни, а дуби!» – не стримував захоплення. Лісівником став і син Микола – він майстер лісу Куклинського лісництва цього лісгоспу.

3

Попри поважний вік лісівник у хорошій формі, напевно дається взнаки життя на лоні природи.

Чоловік розповідає. що одного разу доганяв лисицю, яка на його очах вкрала курку.

Розповідаючи про господарство, Дмитро Захарчук проводить екскурсію. Ось викопані  невеличкі ставочки. «Вкинув мальків карпа та амура», - каже він. А ось пасіка поруч хати, тримає вже більше сорока років. «Саджу для бджіл фацелію і буркун, а ще тютюн – це щоб кліща не було». Навколо садиби висаджено чимало медоносних лип.

«На обійсті фруктових дерев мало, а під лісом, та й у лісі дичок не один десяток щепив», – посміхається господар.

У господарстві також має тракторець. Роботи вистачає. А для душі – павичі.
«Років із десять тому пару купив у Рафалівці, – повідомляє лісівник. – У їжі не привередливі, одна проблема – ніяк розвести не можу. Яйця і в інкубатор закладав, і під квочку. Вже й виводилось декілька, та то шуліка, то лис чи кіт не дають їм підрости», – каже лісівник.

Якось навідались до садиби Захарчуків мисливці із Німеччини. Гостинно зустрів їх господар, почастувавши різними смаколиками, як нині кажуть, екологічно чистими, власного виробництва. Та й Тетяна Володимирівна колись була знаною весільною господинею, тож зготує чого душа бажає.
Про хлібосольних господарів німці розповіли друзям, і побували у гостині на хуторі  туристи з Австрії та Португалії. Аби з хуторською екзотикою могли ознайомитись й інші іноземці, садибу внесли до туристичного реєстру.

«Природа дає мені наснагу і силу. В лікарні лише раз лежав – запалення легень було, під дощ добрячий потрапив. Порошка якого не пам’ятаю коли й пив, а у вересні ось вже 77», – життєрадісно підсумовує найстарший лісівник в Україні.

Нагадаємо, у літній кухні Дмитра Захарчука оновилася ікона Миколая Чудотворця, яка чоловікові дістався у спадок від матері.

Фото Олени Бичкової.