Копилля: жителька села згадувала про добрі й лихі сновидіння
Буває часом, як уже щось насниться – день собі спокою знайти не можемо. Що з того приводу думали наші земляки і чи переймалися побаченими сновидіннями у минулому столітті – читайте, запрошуємо, у нашому матеріалі.
Хроніки Люберта опублікували рефлексію жительки Маневицького району стосовно снів та їхньої здатності пророкувати майбутнє.
М. К. Марчук (1935 року народження) із Копилля Маневицького району згадувала:
«Знаїте, воно повдається шось, присниться, о. Я знаю, як в мене дівчинка мала вмерти, то приснилося, шо-о зуби ви…зуба вийняла такого білого вийняла зуба. И отак… Я так віру, шо воно десь присниться шо-нибуть такє, ну, вдасться воно. А хто його знає… Я знаю?
[Донька хворіла?] Нє, нє. Головка забуліла юй. И медичка… Я сказала медицци, шоп пришла. І пришла. І пришла медичка, дала укола, і так стало недобре юй, стало таяк трасти її…всьо… И вмирла. Ни слабувала николи».
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром