Маневичі, Старосілля та Четвертню відвідала Волинська експедиція
-
-
>
-
>
-
>
2844
Маневицький край має багато історичних та мальовничих місць, які є цікавими для мандрівників.
Видання Район.Історія в рамках редакційного проєкту «Волинська експедиція» розробила маршрут Маневичі-Старосілля-Четвертня та разом з читачами протестувало його.
Співорганізатором цього туру стала компанія «МХП – Баффало», яка працює на території Колківської громади.
Човен-довбанка
Експедицію розпочали з мономузею човна у Маневичах, де директор Петро Хомич розповів історію цінної знахідки
Читайте також: Фото човна-довбанки з Маневицького краєзнавчого музею
Нагадаємо, що в серпні 2015 року на Маневиччині, а саме в урочищі Гострий кут, між селами Старосілля та Копилля, місцеві рибалки виявили унікальну знахідку – стародавнього човна-довбанку. Радіо-вуглецевий аналіз, який провели у Вільнюсі, показав, що човен періоду 1223-1295 років.
Побували й в урочищі, де знайшли цього човна.
«У 2018 році нам вдалось організувати першу на Волині гідрологічну експедицію. Із Запоріжжя прибули водолази. Один із них – директор заповідника Хортиця, а другий – керівник відділу човнів Хортиці. Познаходили дуже багато уламків кераміки – давнього посуду, часів Київської Русі та цілу глиняну макітру, яку на той час оцінили приблизно у 50 тисяч євро», – розповів краєзначець, директор Старосільської школи Анатолій Бричка.
Дослідники переглянули й матеріали по човну з Старосілля і дійшли до висновку, що він не міг ходити по воді сам, адже днище округлене і він просто перевертався б. Тим більше приблизно у той самий час в околицях знайшли такого ж самого човна, який загадково і безслідно зник.
Запорізькі дослідники, а з ними згоден і Анатолій Бричка, що ці два човни використовували як катамаран, за допомогою якого через Стир переправляли коней, худобу, вози тощо. Скоріш за все дошки та балки погнили й конструкція розламалась та затонула.
Як свідчать численні археологічні знахідки, поруч на Острівській горі був базар.
«Напевно з однієї сторони підпливали купці, продавці на оцьому катамарані у вигляді порому і переправлялися на Острівську гору торгувати, а потім поверталися. От він тут катався до тих пір, поки не розвалився», – припускає Анатолій Бричка.
Пасовища «МХП — Баффало»
Поряд з місцем, де знайшли човна, зараз пасовища компанії «МХП — Баффало», яка спеціалізується на м'ясному скотарстві. в урочищі Гострий кут випасають бичків породи шароле. Цю білу худобу вивели у Франції ще у XVIII столітті. Шароле добре адаптується до будь-якого клімату, тож і у Маневицьких краях почувається добре, і навіть взимку перебуває на вільному вигулі.
Сьогодні «МХП-Баффало» – це чотири дільниці відтворення неподалік сіл Старосілля, Четвертня, Боровичі, Красноволя.
Учасники Експедиції побували ще й в урочищі Дормер, де побачили чорних бичків – абердин-ангусів. Це – вихідці з Шотландії. Породу вивели в XIX столітті у графствах Абердин і Ангус, звідси і походить назва породи. Вони невибагливі в утриманні, швидко набирають вагу і дають преміальне мармурове м’ясо. Останнім часом ця порода має велику популярність. Її ще називають «чорною перлиною» м’ясного тваринництва.
Особливість підприємства: найбільше за поголів’ям тваринницьке господарство в Україні, яке займається розведенням ВРХ м’ясних порід. Поголів’я складає в межах 5 тисяч голів. На фермах худоба набирає відповідної маси – понад 500 кілограмів – з якою потім іде на продаж за кордон або по Україні. Середня ціна бичка становить 1000-1500 доларів.
За роки діяльності підприємства, географія експорту волинських бичків розширилися до Лівії, Лівану, Саудівської Аравії, Йорданського королівства, Узбекистану, Молдови, Єгипту. Це – арабські країни, де в культурі харчування традиційно віддаються перевагу яловичині.
Читайте також: Фото стад, які пасуться у Колківській громаді для арабських країн
Лісовий монастир за Старосіллям
Також учасники експедиції відвідали лісовий монастир за селом. Тут за часів Радянського Союзу була сек військова частина, яку розформували. Згодом на локації зробили невелику ферму.
У володіння монастиря ця територія потрапила у дуже поганому стані: з напівзруйнованими будівлями, без електрики, води та дороги, а на місці, де зараз щоліта влаштовують дитячий табір. На місці старої казарми зробили будинок, у якому живуть діти, підняли другий поверх, замінили дах, поставили нові вікна.
Занедбану лазню військових переробили у душові та туалети для дітей, а колишнє приміщення з пультами зараз красується золотими банями – слугує храмом ще з 2006 року. Водонапірну башту, яку солдати використовували як вежу, а фермери – за призначенням, зараз використовують і для добування води, і як оглядовий майданчик, і як дзвіницю. На території монастиря також є пасіка, за якою доглядають монахині.
Єпархія викупила цю територію саме для проведення табору, а монастир тут заснували для того, щоб не тільки влітку, а й цілий рік місце не пустувало і було завжди доглянутим. Дітей віком 8 − 14 років запрошують на чотири роздільні зміни (одна – 12 днів), в кожній по 100 дітей. Дівчата та хлопці відвідують табір окремо.
Для учасників Експедиції монахині приготували монастириський обід, а от фотографувати заборонили. Кажуть, що не по уставу.
Читайте також: Волинська експедиція у село з міським гонором: Сокіл вразив історією, пам'ятками та людьми
Князі Четвертинські
Останнім пунктом було село Четвертня, де історик Андрій Павляшик та місцевий кразнавець Володимир Гапонюк розповіли про династію князів Четвертинських, яка існує досі.
Коли князі володіли Четвертею, вона мала статус міста з привілеєм проводити торги і ярмарки. І навіть увійшла у «Список міст руських ближніх і дальніх» – своєрідний каталог населених пунктів тих часів.
Головним скарбом Четверні зараз є церква, яка нагадує костел, хоча ніколи костелом і не була.
«Рік зведення 1600 рік є датою скоріше символічно, ніж точною, тому що є тільки приблизні свідчення, коли його будували», – розповів Володимир Гапонюк.
Читайте також: Четвертинський Псалтир: хто і як видав першу друковану книгу на Волині
«А, взагалі, реально передати важливість того, що в волинському селі на березі ріки стоїть мурована церква, якій понад 400 років? І тут поховані місцеві княгині, які товаришували з імператорками, перешивали їх плаття у ризи священиків і зберігали Євангелія з дарственними записами! В цей день було ще багато чого. І слів не вистачає. Хочеться лише взяти цей час у долоні і вмитися ним. Так, щоб на все життя запам'ятати, зберегти і любити», – поділився враженнями історик Андрій Павляшик.
Настоятель місцевого храму отець Микола Случик провів екскурсію давньою святинею, де зберігаються давні реліквії: Євангеліє з дарчим підписом від цариці Катерини, ризи священника, пошиті з сукні імператриці, ікони різних століть.
Читайте також: Фото Свято-Преображенського храму у Четвертні, який має понад 400-літню історію
Вітряний млин
Вже коли учасники експедиції вирушали з села до дому, то біля Четвертнянського вітряного млина їх чекав місцевий житель Іван Мельник, син мельника, який звів вітряка і працював у ньому.
«Таких вітряків в Четвертні колись було шість. Одного забрали, як макет в музей у Рокинях. Інші розібрали, а цей – то вже мій батько построїв з нуля. Цьому вітряку зробити б крила і ще поставити стовпчики, то працював би й зараз. Але не має таких спеціалістів, які могли б відремонтувати», – пояснив чоловік.
Також Іван Михайлович зберігає у вітряку номер газети «Сім'я і дім» з 1999 року, де стаття про батька була на першій сторінці.
Читайте також: Світлини Четвертнянського вітряного млина
Приєднуйтесь до Район.Маневичі у Viber, Telegram канал новин. А також Instagram.
