Вірш Павла Мельника з Маневиччини: «До останньго подиху»

23 Липня 2018, 09:30
Павло Мельник 2531
Павло Мельник

Поет Павло Мельник зі Старого Чорториська що у Маневицькому районі, поділився з Район.Маневичі своїм віршем.

Тетяна Головченко прокоментувала вірш поета у Facebook.

«Дякую за такі рядки! Браво! Щиро і від душі», – пише Тетяна.

Марія Петрова також написала свої враження від прочитаного вірша. 

«Гарно і ніжно! Дуже подобається рима. Натхнення у творчості!» – прокоментувала Марія.

Далеко від нас, там де небо безкрає,
Самотні дві долі з'єднались в одну.
Сам Бог в гарні пари людей відбирає,
Даруючи щастя їм мить осяйну.
З тобою і нам таке випало щастя,
Життям вдвох пройти до своєї мети.
Щоразу, приходячи в храм по причастя,
Ми дякуєм Богу, що є я і ти.
Ти грієш мене краще променів сонця,
Тобою щодня в цьому світі живу.
Для мене ти світло, що світить з віконця,
І поруч я в морі кохання пливу.
Якщо вдарить грім серед ясного неба,
Життя роз'єднає між нами мости,
То знай, що мені, як повітря ти треба,
Ми двох одне ціле навік – я і ти.
Далеко від нас, там де небо безкрає,
Від Бога отримав свого я дарунка.
Ту саму єдину, що серце кохає,
До останнього подиху, дня і цілунку...

Читайте також: Вірш Павла Мельника з Маневиччини: «Доброго ранку трояндо моя».

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39