Вірш Павла Мельника з Маневиччини: «Не цурайтесь роду»
-
-
>
-
>
-
>
2595
Поет Павло Мельник зі Старого Чорториська що у Маневицькому районі, знову поділився з Район.Маневичі своїм віршем.
Вірші Павла завжди активно коментують читачі.
«Щемно, до болі... Гарно!» – прокоментувала Анна Варшавська у Facebook.
Читайте також: Вірш Павла Мельника з Маневиччини: «До останньго подиху».
Підростають діти, наче пташенята,
Розкидає доля їх у широкий світ.
У батьків сумують знову оченята –
Проводжають діток рідних край воріт.
Вкотре вирушають в далі журавлинні,
Їх чарує місто барвами вогнів.
Тільки мама з татом у своїй хатині
У тривозі знову не побачать снів.
Будуть виглядати, дивлячись в віконце,
Чи не їдуть діти до свого порога,
І в куточку сівши, коли сяде сонце,
Звернуться в молитві вдвох вони до Бога . . .
Так проходять дні в них . . . Так проходять роки. . .
День міняють ночі, літечко – зима. . .
Тільки біля хати все ж не чути кроки,
Звісточки від діток все нема й нема.
Не чекайте діти, коли буде свято,
До батьків приїхати через стільки літ,
Бо не вічна мама і не вічний тато,
Можуть не діждатися ваш вони привіт.
Пам’ятайте завжди тата свого й неньку,
Не цурайтесь роду - він у вас один.
Закарбуйте міцно у своїм серденьку:
Для батьків життя – це донечка чи син.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
