Вірш Павла Мельника з Маневиччини: «Загублене кохання»
Поет Павло Мельник зі Старого Чорториська що у Маневицькому районі, в черговий раз поділився з Район.Маневичі своїм «свіжим» віршем.
Вірші Павла завжди активно коментують читачі.
«Як завжди гарно і неперевершенно», – пише Наталія Лутаєва у Facebook.
Ти приходь у мій дім – зранку, вдень, серед ночі. Не стукай,
Там для тебе відкрито, ти просто до мене прийди.
Плаче серце самотнє, сльозами ридає, послухай.
Щастя наше пройшло, залишивши хороші сліди.
Повертайся весною чи літом до мене, благаю,
З листопадом приходь, або як запорошать сніги.
Ми роки загубили, кохання зберігши, я знаю,
Хоч життя нас обох поділило на два береги.
Ти до мене приходь, повернемо минуле все. Хочеш?
Нас кохання зігріє, мов літо посеред зими.
Мені дуже приємно, коли ти "кохаю" шепочеш.
Повертайся до мене й щасливими станемо ми.
Читайте також: Вірш Павла Мельника з Маневиччини: «Поверни мене, час».
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром