У Цмінах на футбол навіть пенсіонерки ходять

06 Липня 2017, 09:09
3681

Коли у голови Цмінівської сільської ради Маневицького району Наталії Оксенюк запитала, що у їхньому селі є цікавого, вона, не задумуючись, відповіла: «Футбольна команда. Цього року наші хлопці виграли кубок району! А емблема нашого клубу визнана найкращою в Україні серед сільських команд!» 

Про це повідомляє «Вісник».

Зустрітися із футболістами серед літнього будня не вдалося: хлопці по роботах. Видзвонила тільки одного із трьох граючих тренерів – Сергія Зімича.

– Та хлопці тільки на вихідні з’їжджаються, коли граємо, – пояснив Сергій. – Всі ж вчаться, працюють у Луцьку, Львові, навіть у Києві. Якщо чесно, зібратися разом буває дуже важко, тому що дорога немало коштує. Але любов до футболу перемагає.

Треба сказати, що гру мільйонів у Цмінах любили завжди. Місцева колгоспна команда «Зоря комунізму» у далекі радянські часи двічі ставала чемпіоном області у змаганнях фізкультурно-спортивного товариства «Колос». У 90-х усе розвалилось, але у футбол продовжували грати. Тож у 2010 році хлопці вирішили команду відродити, і вчитель фізкультури місцевої школи Ігор Чернюк заявив «Цміни» на чемпіонат району.

– Форму тоді купували самі, на гостьові матчі також добиралися самотужки, але наміри були серйозні, – пригадує ті часи Сергій. – Та й вболівальники які! До сотні чоловік на нашу домашню гру приходить. Так що мусимо грати з повною віддачею. А коли за кубок району грали, то на трибунах Маневицького стадіону не тільки молодь села побачили, а й навіть старших жіночок. Були приємно здивовані. І тому в нас не лишалось інших варіантів, як обіграти хлопців із Городка.

Особлива гордість цмінівської команди – її емблема, яку створив місцевий ентузіаст Аркадій Мельник. В основі – символ села – квітка цмин, у жовтому цвіту якої потопають місцеві луки і поля. Коли тижневик «Український футбол» у 2015 році оголосив конкурс на кращу емблему сільської команди України, то серед 176 колективів усієї країни саме логотип футбольного клубу з Маневицького району здобув найбільшу кількість голосів. Це надихнуло і гімн клубу написати (слова Миколи Басюка, музика Володимира Савчика), і навіть шарфики власні пошити. Прямо як у команд Прем’єр-ліги! Багато сил в команду вкладає Петро Талах. Сьогодні грають 16 чоловіків. Найстарший – Сергій Зімич. Йому уже 33, але поки кидати клуб не збирається. Правда, була в іграх невеличка перерва: у квітні 2014 року чоловік став до лав 51-ї бригади у першу хвилю мобілізації. Пройшов пекло війни на Донбасі влітку 2014 року. Але як тільки демобілізувався – знову вийшов на поле. Каже, гра – найкращий психологічний тренінг, аби забути пережиті страхіття.   

Наталка СЛЮСАР

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39