Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Ємкість для парфумів з бурштину із зображенням амурів і пантери. Римська Аквілея, 100-120 р. н.е. (Британський музей, Лондон)
Ємкість для парфумів з бурштину із зображенням амурів і пантери. Римська Аквілея, 100-120 р. н.е. (Британський музей, Лондон)

Першими бурштинокопачами на Волині були кельти

17:00 20.01.2019
313

Світовий попит на бурштин дуже високий, як і тисячоліття тому. У стародавньому світі скам’янілу смолу хвойних дерев його дуже цінували і використовували для ювелірних виробів та декорування. Знахідки виробів з бурштину в Греції, Фінікії і в Етрусків, можуть бути зроблені із волиського бурштину

Основним джерелом походження бурштину був Балтійський регіон і дещо віддалені від нього болотисті райони Полісся. Його знаходили й в інших регіонах Європи, але найбільші поклади були саме там. На узбережжі Балтійського моря бурштин знаходили, коли вода вимивала його з ґрунту і тому його було легко збирати. На волинському Поліссі його знаходили в річках, на поверхні в лісі і не глибоко в ґрунті. Його досі знаходять крім Волині і в інших регіонах, наприклад в Прикарпатті та вздовж берегів Дніпра.


Окрім естетичної цінності та простоти обробки і полірування, бурштин, в багатьох давніх народів був для того, хто його носив – захисним амулетом від злих сил і хвороб.

Читайте також: Павло Тутковський – батько «бурштинового клондайку» на Волині

НАЙДАВНІШІ ЗГАДКИ ПРО БУРШТИН

Бурштин ще називають «сонячним каменем», «каменем Сонця», «сльозами Сонця». Греки називали камінь electrum, від назви сонця elector.\

Грецький поет 7 ст. до н.е. Гезіод у своїх «Posthomericon Libri» згадує міф про те, як Фаетон, син бога сонця, поцілений блискавкою Зевса, впав з неба до великої річки Ерідану, пролиті над якою сльози, Сонце, на вічну славу сина, замінило на бурштин. В іншому місці цього ж твору говориться про те, що Фаетон, викинений з воза бога сонця, впав до хвиль Ерідану. В творі «Theogonia», Гезіод оповідає, що богиня Тетида (Фетида) народила Океану прудкі бухливі ріки: Ніл, Альфей, Ерідан, інші.

В творах Гезіода назва Ерідану виразно пов’язана з бурштином. Очевидно, що до нього дійшли якісь невиразні чутки про те, що десь на кінці світу до Океану вливається велика річка Ерідан, в якій знаходять бурштин.

«Батько історії» Геродот з Галікарнасу в 5-му ст. до н.е. в «Історії» розповідає, що до північного моря вливається річка Ерідан, звідкіля, кажуть, привозять до нас бурштин. Зазначає, що нічого конкретного про цю річку не дізнався, хоч старався знайти когось, хто б на власні очі бачив до якого моря на півночі вона спрямовується.

В обох грецьких авторів згадки за Ерідан пов’язані із краєм Європи і північчю.

На Балтійському узбережжі перші копальні датуються ще періодом Неоліту (10-3 тис. до н.е.), а перші торгові контакти – Бронзовим віком (3-1 тис. до н.е.). Можна припустити, що до цих же періодів відноситься добування бурштину на Волині. Про що свідчать згадки давньогрецьких авторів.

Прикраси і перстені з бурштину знаходили навіть в єгипетських гробницях періоду Нового Царства і скіфських курганах в центральній Україні.

Було багато здогадок, яку ж річку треба вважати за Ерідан Геродота. Припускають, що це Лаба, Вісла, Німан, Двина. Одра та Вісла може розглядатись лише через те, що обидві течуть на північ до моря, та що біля їх устя знаходять бурштин. Але не в них самих, як розповідає давньогрецький міф, переказаний Гезіодом.

Сучасник Геродота поет Херилій думав, що Ерідан знаходиться десь в Німеччині і пов’язує його з іменем Фаетона.

Ктезій згадує про бурштин над невідомою рікою Гіпобаром в Індії, що тече через ліс з деревами з яких виділяється бурштин. Інше його припущення – про те, що Ерідан знаходиться в Медії (Медина, ОАЕ). Геродот в свою чергу писав, що за Дунаєм знаходиться безкінечна пустеля, де живе народ Сігіннів (Sigynnae), який використовує одяг Медів і походить від них. Вони мають коней, які не витримують вершника і тому їх запрягають лише у вози. В цьому вбачали циган. Українські прислів’я підтверджують: «З тебе їздець, як з цигана», «Тобі кінь подобає, як циганові». Чеський професор Любор Нідерле вважав, що ототожнювати Sigynnae з циганами можна лише через співзвучність назв.

Але ще до Другої Світової Війни цигани не їздили на конях і лише запрягали їх у вози та кочували на північ від Дунаю і кували в основному мідні котли. В старому іменниковому значенні, «Мідний» - це котел.

Можливо, підтвердженням присутності Медів над рікою Горинем є назва села Мидськ (Великий і Малий), давнє «Мєдськѣ» Костопільський повіт Волинської губернії, пізніше воєводства. Неподалік в 1929-му комісія геологів з Варшави знайшла доісторичну копальню міді. Знахідка цієї копальні дає підставу припустити, що назва металу пішла від назви народу, який його видобував і обробляв. Про зв’язок з Медами може свідчити присутність в українській мові слова «собака», про яке Геродот згадував, що Меди пса називають «спака».

Крім того, ще є село Медин, біля Волочиська в Тернопільській області.

Ще у 19 ст. дослідили, що слово Ерідан складається з двох частин «Ері» (Ірі) – невідомого походження і «Дан», яке проф. Нідерле співставляє із осетинським «дан» - вода. «Дан» є частиною назв багатьох річок: Дан-апер (Дніпро), Дан-астер (Дністер), Дан-убіус (Дунай), Rho-dan (Рона у Франції). На Волині це слово вживали ще в 1930-х в значенні «вода» і слово «дунай» в значенні «річка». Не далеко від Кременця є село Дунаїв.

Слово «дунай» походить від кельтського кореня «дан» - річка. Ось ми й дістались до кельтів.

В українську мову це слово дісталось разом із багатьма іншими кельтськими словами, наприклад: бан (пан), банда, балка, барило, бас і т.д. і з назвами: Белз, Брикуля, Вілія, Дубно, Луцьк, Стир, Стубла і т.д.

КЕЛЬТИ В УКРАЇНІ

Кельти – це група племен індоєвропейського походження, що в 15-3 ст. до н.е. жили в Центральній і Західній Європі, на Балканах, Британських островах і Західних землях України.

За Альфредом Гольдером, давньогрецькі автори писали, що греки знали кельтів ще в 6 ст. до н.е. під іменем Гіпербореїв. Про них згадували Геродот, Ефор, Аристотель. В 335 р. до н.е. в таборі Олександра Великого, який воював проти Готів на Дунаї, з’явилося посольство від Кельтів.

Геродот на території сучасного Полісся вказує проживання народу Неврів. Над річкою Прип’яттю в Любешівському районі. Волині є село Невір, яке дуже співзвучне з Неврами Геродота. «Невір» тут були чужими людьми, чужого племені і місцеве населення називало їх власною племінною назвою.

В Гольдера Nevi-rnum кельтське слово, назва міста, тепер Nevers (Невер) у Франції. Виходить, що село Невір – було кельтською осадою серед слов’ян, а згадка про плем’я Неврів в Геродота може свідчити про те, що кельти були на Волині вже за часів Геродота, чи раніше.


Археологічні дані підтверджують присутність кельтів на Волині ще до Гезіода (7 ст. до н.е.).

Польський вчений Ян Отрембський вважав, що так звана Лужицька культура, яка переходила й на східний берег Західного Буга, ще до 1100 р. до н.е. належала Венетам – народу «тієї ж групи, що й кельти». Польський археолог Тадеуш Сулімірський датував знахідки цієї культури в Україні (Чернігів, Овруч) періодом бронзи. Він вважав, що під впливом Лужицької (кельтської) культури були майже всі «Волинські культури».

ЕРІДАН – ГОРИНЬ

Повернемось до ріки Ерідан (Ірідан). Геродот, який був в Ольвії – грецькій колонії над Гіпанісом (Пд. Буг), біля Чорного моря, збирав інформацію про решту території сучасної України. Він вираховував які річки течуть на південь, а які на північ. І згадує лише один Ерідан, який тече на північ. Найближчою географічно до Ольвії великою рікою, що тече на північ може бути лише Горинь завдовжки 659 км, який хоч і не доходить до Океану, але губиться в поліських болотах. Як далеко до моря – Геродот не міг знати, бо не знайшов нікого, хто там був. І взагалі, він вважав, що Ерідан – це вигадка поетів.

Крім того, треба пам’ятати, що Полісся – це дно недавнього прісного моря, яке в ті часи було значно залите водою. Можливо, що там знаходилось мілке, але велике озеро, чутки про яке дали підставу думати, що Горинь сягає моря.

Дуже важливі слова Геродота «звідкіля, кажуть, до нас привозять бурштин». На історичній Волині, біля містечка Домбровиці (Дубровиця) над Горинем, тепер Рівненська обл. і на полях довкола досі знаходять гарний бурштин.

Згадаємо, що Фаетон впав у води ріки Ерідану і сльози по ньому були перетворені на бурштин Про це згадує Херилій. Присутність бурштину в самій річці, а не при усті на березі моря виразно вказує на Горинь, який називали Еріданом.


ХТО ТОРГУВАВ ВОЛИНСЬКИМ БУРШТИНОМ

По бурштин, який дуже цінували в стародавні часи, майже на рівні із золотом, подорожували фінікійці, греки, пізніше в основному – кельти. З сучасної Франції кельти ішли морем до південних берегів Балтики. «Балтійське» з кельтської означає «біле». Далі вони подорожували Віслою, або ж кількома шляхами суходолом до Гориня. З Чорного моря купці рухались по пд. Бугу, Дністру, Західного Бугу.

Про те, що купці часто бували в місцях видобутку і торгівлі бурштином довкола Гориня свідчать числені знахідки скарбів і римських монет від часів Римської республіки (від 6 ст. до н.е.) до імператора Септімія Севера (3 ст. н.е.).

Римські монети знаходили в колишніх повітах Волині: Старокостянтинівському, Кременецькому, Острозькому, Луцькому, Володимирському, Заславському, Рівненському, Дубнівському, Новоградволинському, інших. Навіть біля озера Світязь, а в Рівному – римський щит.

Ці знахідки показують давні торгові шляхи від Гориня і Случа на південний схід до Чорного моря і на північний захід до Балтійського моря.

Подорожувати так далеко в ліси і болота Полісся, кельтських, грецьких та римських купців змушував величезний попит на бурштин. Торгували також й міддю.

На торговому шляху з Ольвії до Гориня і Буга були міста із кельтськими назвами: Carrodunum (біля Збруча де він впадає в Дністер), Vibantavarion (Бендери), Maetonion (Могилів) і Eracton (Трирасполь).

Про саму ріку Горинь найдавніші згадки є в літописі Нестора, де в 1150-му році згадана «Горина», «Волость отца моєго по Горину», «волость по Горину», 1169 «Мостъ на Горині».

Назва Горинь дуже схожа на іншу волинську річку Норина, що дуже схоже на колишнє кельтське місто Noriene (Альфред Хольдер). Усі відомості давньогрецьких авторів Гезіода, Геродота та інших походять від греків Причорномор’я, які спілкувались із купцями-кельтами. Можливо, виходило так, що кельт казав «Горин-дан», а грек чув, чи вже переповідав зі зміною звуків «Ерідан», «Ірідан».



Андрій МИХАЙЛОВ

На основі джерел:

1. https://www.ancient.eu/Amber/

2. https://nammu.com/blog/en/ancient-amber/

3. Літопис Волині, Вінніпег 1956

4. Звідкіля походить Русь, Проф. С. Шелухін, Прага 1929

5. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B8#/media/File:Distribution_of_Celts_in_Europe.png

6. Національний науково-природничий музей НАН України, «Від смоли хвойних до бурштину. Ідентифікація викопних смол», Київ 2012

7. Prof. Lubor Niederle. Slovanské starožitnosti. Praha, 1902–1919. T. 1-3.

8. Herodoti Historiarum Libri. Ed. Dindorf. Parisiis 1887

9. Hesiodi carmina. Choerilii fragmenta. Ed. Firmin-Dido. Parisiis 1878

10. Alfred Holder. Alt-celticher Sprachschatz, Leipzig 1907. “Hyperborei”

11. Jan Otrebski. Slowianie. Rozwiazanie odwiecznej zagadki ich nazw. Poznan 1947

12. Tadeusz Sulimirski. Zagadnienia ekspanzji kultury luzyckiej na Ukraine. Warszawa 1939

Коментарі
17 лютого
Сьогодні
Вчора
15.02.2019
14.02.2019
13.02.2019
12.02.2019
11.02.2019
10.02.2019
09.02.2019
08.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин