Вітряні млини, дизелі та модернізація: де розмістили перші енергетичні об′єкти на Маневиччині

Перші дизельні електростанції Маневицького району розмістили у селах, де були промислові об'єкти – торфобрикетні заводи та лісопильні.

Паралельно з їх роботою працювали також ще одні джерела енергії – вітряні млини, – пишуть у прес-центрі ПАТ «Волиньобленерго».

У 1963 році в Колках збудували підстанцію 35/10 кіловат. До неї з Ківерцівського району протягнули ПЛ 35 кіловатів. Так південна частина сучасної Маневиччини була заживлена від державної енергосистеми. Першим майстром Колківської підстанції працював Михайло Іванко, згодом його справу продовжив Іван Радчук.

За рік ввели в дію підстанцію аналогічної напруги в Маневичах на вулиці Піонерській (тепер Ринкова). Першим майстром був Георгій Кізей. Згодом в Колках та Маневичах на базі підстанцій утворили дільниці електромереж.

Адміністративно вони входили до складу Ківерцівського району електричних мереж, утворені у 1964 році. І тільки 1967 року через збільшення кількості мереж та підстанцій Колківська та Маневицька дільниці разом з дільницею Любешівського району (майстром працював Євген Пахолюк) об’єднали в окремий Маневицький район електричних мереж. 

Електрифікація Маневиччини

Електрифікація Маневиччини

Першим директором новоутвореного РЕМу став Євгеній Сухомлинов. Згодом на цій посаді працювали Іван Пінчук, Степан Хітько, зараз директор філії – Віктор Хітько. Посаду головного інженера обіймали Іван Купріянов, Степан Хітько, Іван Ковальчук, Іван Філюк. Наразі технічну сферу філії контролює Дмитро Гедзенко.

Для персоналу РЕМу виділили житловий будинок на вулиці Комсомольській (тепер Незалежності), який згодом віддали у власність працівникам. Тільки наприкінці 1980 років біля підстанції та диспетчерського пункту збудували сучасну адмінбудівлю філії.

Працювати у середині 1960 років доводилося непросто. У розпорядженні енергетиків був один автомобіль і один трактор.

Лісові масиви та болота, якими вкрита більша частина району, значно сповільнювали темпи електрифікації. Очевидці пригадують роки, коли через масштабні повені годі було дійти чи доїхати в окремі села, найнеобхідніші продукти жителям привозили гелікоптером.

Електрифікація Маневиччини

Електрифікація Маневиччини

Ускладнювала роботу й велика територіальна віддаленість сіл та хуторів від райцентру та одне від одного (район найбільший за площею у Волинській області).

Попри труднощі, до початку 1970 років усі населені пункти Маневиччини були електрифіковані. Ключовими у живленні району, крім Маневицької та Колківської підстанцій, на той час були ПС 35/10 кіловат у Старому Чорторийську, збудована 1976 року, та ПС 35/10 кіловат у Чорнижі, введена в дію на рік пізніше.

Специфіка розташування району (більшу його частину займають ліси) визначила лідерів у споживанні електроенергії з-поміж промислових підприємств. Ними були меблева фабрика у Маневичах, Колківський та Маневицький держлісгоспи, дорожньо-будівельне управління, Маневицький торфобрикетний завод та виправна колонія.

Увійшли в історію 1980 роки електрифікації Маневицького району як період активної модернізації енергогосподарства.

Електрифікація Маневиччини

Електрифікація Маневиччини

Поштовх для цього дало й будівництво Рівненської АЕС, що знаходиться поблизу кордону з Маневицьким районом. У 1980 році модернізували підстанцію у Маневичах зі збільшенням напруги до 110/35/10 кіловат, протягли ПЛ 110 кіловатів з Рівненської АЕС. Колківську підстанцію реконструювали зі збільшенням напруги до 110/35/10 кіловат.

Надійною роботою збудовані та введені в дію енергооб’єкти, які забезпечили електрифікацію Маневиччини, завдячують самовідданій праці ветеранів енергетики району. Серед них Дмитро Захарчук, Олександр Колбун, Василь Горайчук, Микола Мороз, Володимир Басалик, Леонід Давидовський, Василь Максимчук, Олександр Філімончук, Михайло Горайчук, Марія Овадюк, Валентин Яковчук, Микола Поліщук.

Електрифікація Маневиччини

Читайте також: Фото Колок на початку XX століття