Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Смерть, Жидики, Чорт та колядники – як святкують Різдво в Комаровому

10:27 08.01.2018
2806

У селі Комарове Манецького району традиції колядування на Різдво дотримуються і зараз. Якщо зазвичай у волинських селах діти ходять по хатах, колядують, вітають із народженням сина Божого, то тут зграйку колядників називають одним словом – Ірод.

Колишня бібліотекарка Ольга Мосюк розповіла, що на території їхнього села на площі жило багато поляків, тож у Комаровому була своя польська школа. Один із вчителів цієї школи, імені якого вже ніхто не пам’ятає, у 30-х роках минулого століття віднайшов давній сценарій різдвяної постановки, героями якої є Смерть, Жидики, Чорт, Ірод та, власне, колядники. Усього їх дванадцять. Спочатку вчитель розповсюдив цей сценарій серед учнів школи, пізніше цю традицію підхопили і старші.

«Деякі епізоди з плином часу випали зі сценарію: воїни відмовляються від Царя, бо він убив сина Божого, тож і сам має загинути. До Ірода виходила Смерть, брала Царя косою за шию та казала: «Думав Цар опанувати – я йду твою шию пиляти!». Смерть забирала Ірода з собою, а за ними йшов чорт, який кричав: «Мені душа! Мені душа!», бо мав право забрати таку грішну душу собі. Останніми йшли жиди з торбами та промовляли: «А мені шкурку потрібно», тобто вони мали його розчленувати», – пригадує Ольга.

Комаровський Ірод славиться ще й тим, що за СРСР селянам забороняли колядувати, та попри заборону їм вдалося зберегти цю різдвяну традицію. Ольга Мосюк розповідає, що костюми, які були зроблені за життя того польського вчителя, збереглися і до сьогодні. Проте існування його самого стовідсотково підтвердити не може.

Звісно, для комарівців така різдвяна традиція – це не лише прославляння Ісуса Христа, а хороша забава, адже Смерть, Чорт та Жидики лякають селян, до яких приходять на гостину. Аби підняти святковий настрій, вони галасують, забавляються та кидають людей у сніг.

«Коли була зовсім маленька, то було по-справжньому страшно! Чого одні костюми варті! Наприклад, глянувши на Чорта, уявляла перед собою тварину невідомого походження. Ховалася під ліжко, за грубку, щоб мене не побачили. Хоча вони все одно витягали з хати на вулицю та обкачували в снігу. До речі, мій покійний дідусь у молодості виконував роль Чорта», – розпоповідає про незвичні святкові вітання у селі Дарина Тимощук.









Автор тексту і фото: Іванна СОЛОМАНЧУК

Коментарі
18 жовтня
Вчора
16.10.2018
15.10.2018
14.10.2018
13.10.2018
12.10.2018
11.10.2018
10.10.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин